Опитувальник К. Роджерса для визначення адаптованості / незадаптованості особистості

Опитувальник К. Роджерса для визначення адаптованості / незадаптованості особистості

(Семиченко В.А. Психологія педагогічної діяльності: Навч. посібн. – К.: Вища школа, 2004. – 335 с.)

Наведений варіант діагностичного питальника К. Роджерса призначений для виявлення рівня успішності соціально-психологічної адаптації.

У пропонованому для роботи переліку частина тверджень характеризує особистість як адаптовану, тобто достатньо успішно пристосовану до умов навко­лишнього соціального середовища. Природно, що це постійний процес, оскіль­ки соціальне середовище весь час змінюється. Тому ознакою адаптації вважа­ють збереження людиною здатності до подальшого розвитку і змін: змінювати звички, формувати нові навички, розвивати вміння, які б могли допомогти в нових умовах.

Така сама кількість тверджень характеризує неадаптованість людини, тобто відсутність певної соціально-психологічної гнучкості при зміні ситуації, в якій вона перебуває. Така людина продовжує жити так, як жила раніше, незважаю­чи на те що життя істотно змінилося. Тому природно, що, не змінюючись і не бажаючи змінюватись, вона відстає від соціального оточення, відчуває чимало труднощів.

Інструкція

На всі запропоновані в основному варіанті питальника твер­дження слід відповісти «так» чи «ні» залежно від того, наскільки ці тверджен­ня стосуються вас. Слід прочитати всі твердження і дати відповіді. Тільки тоді результат буде об'єктивним.

Я висуваю до себе підвищені вимоги. В мене великі і серйозні життєві плани. Я прагну постійно вдосконалювати свої знання, формувати якості і вміння, необхідні для досягнення цих цілей.

Я часто сам картаю себе за те, що роблю.

1.                Перед людьми, які мене оточують, я ховаю своє обличчя під маскою, щоб приховати те, що в мене на душі.

2.                Я часто відчуваю свою меншовартість серед моїх однолітків, у спілкуванні з педагогами, колегами, іншими людьми. Мені здається, що до мене ставляться дещо зневажливо, недостатньо поважають мене, не бачать у мені особистості.

3.                У мене теплі, хороші стосунки з однокурсниками, педагогами, з людьми взагалі. Я майже ніколи не конфліктую з ними. Я доброзичлива і рівна в спілкуванні людина.

4.                У всіх невдачах, які переслідують мене в житті, я звинувачую тільки себе.

5.                Я сумніваюся в тому, що можу сподобатись кому-небудь з дівчат (юнаків).

6.                Я відчуваю, що мої зусилля у навчанні, роботі, спілкуванні марні. Я не можу здійснити тих планів, яких прагну.

7.                Я відповідальна людина. На мене можна в усьому покластися.

8.                Я можу прийняти більшу частину правил і вимог, яких мають дотримуватися люди.

9.                Мені бракує власних переконань і правил.

10.           У мене часто виникає почуття, нібито я злий на весь світ, усім незадоволений, до всіх чіпляюся, постійно дратуюся, можу зіпсувати настрій тим, хто мене оточує. Важко стримуватися в таких випадках.

11.           Я вмію керувати собою і своїми вчинками, наприклад, цілковито відключа­тися від багатьох розваг, цікавих і привабливих справ у той час, коли потрібно напружено працювати (наприклад, готуватися до контрольної роботи, іспиту або звіту). Самоконтроль для мене не проблема.

12.           Усі люди, з якими мені доводилося зустрічатися в житті, як правило, подобаються мені.

13.           Мені зараз, у цю хвилину, дуже не по собі. Хочеться все кинути, куди-небудь заховатися.

14.           Я схильний бути насторожі з тими людьми, хто чомусь поводиться зі мною більш по-приятельському, ніж я очікую.

15.           Я завжди дотримуюся своїх обіцянок, навіть якщо це мені невигідно.

16.           Я завжди кажу тільки правду.

17.           Я ніколи не запізнююсь.

18.           Усі свої звички я вважаю хорошими.

19.           Я завжди легко, вільно і невимушено висловлюю свої почуття в спілкуванні з дорослими, однолітками, маленькими дітьми. Я розкутий, незалежний. Спілкування для мене - задоволення; в ньому я можу розкрити себе, цілковито виявити свою індивідуальність.

20.           Найчастіше я легко знаходжу спільну мову з тими, хто мене оточує.

21.           Найчастіше в житті я відчуваю себе не ведучим, а веденим: мені не завжди вдається думати і діяти самостійно. Є такі люди, які своєю волею здатні підкорити мене собі.

22.           Я відчуваю якусь безпорадність, невпевненість. Мені потрібно, щоб хто-небудь був поряд зі мною, постійно підказував, радив, контролював і підтримував мене.

23.           Мені найважче боротися із самим собою.

24.           У душі я оптиміст і вірю в краще в усіх сферах життя - в навчанні, в стосунках у колективі, в особистому житті.

25.           Навіть тоді, коли мені здається, що мої рішення самостійні, вони все-таки прийняті під впливом інших людей.

26.           Я відчуваю неприязнь, антипатію до того, що оточує мене.

27.           Більшість людей, які мене знають, добре до мене ставляться, люблять і поважають мене.

28.           У мене гарна фігура.

29.           Я вибитий з колії. Не можу зібратися, взяти себе в руки, зосередитися, організувати себе для того, щоб моя праця стала ефективнішою, давала мені справжнє задоволення.

30.           Я відчуваю млявість, апатію на заняттях (на роботі). Спочатку мені було на них цікаво, а тепер я до них збайдужів. Я не відчуваю піднесення, натхнення і радості від своєї роботи.

31.           Найчастіше я можу прийняти рішення і твердо слідувати йому.

32.           Я всім задоволений: собою, стосунками з людьми, успіхами в навчанні.

33.           Я не дуже довіряю своїм відчуттям, інколи вони мене зраджують.

34.           У колі незнайомих людей мені досить важко бути самим собою.

35.           Я врівноважений, спокійний, у мене завжди рівний настрій.

36.           Я імпульсивний: поривчастий, нетерплячий, запальний.

37.           Мені здається, що я бачу те, що відбувається зі мною, не зовсім так, як воно є насправді. Замість того щоб розважливо глянути фактам в обличчя, тлумачу їх на свій лад, вигадую зайве, тобто моє сприйняття не можна назвати реалістичним.

38.           Я намагаюся ніколи не замислюватися над своїми проблемами.

39.           Я розважлива, послідовна людина. Мені здається, що здебільшого я поводжуся розумно.

40.           Я терплячий у своєму ставленні до людей і приймаю кожного таким, який він є.

41.           Я сором'язливий, легко знічуюся.

42.           Мені обов'язково потрібні нагадування, підштовхування, щоб довести справу до кінця.

43.           Я вважаю себе цікавою, ерудованою людиною, помітною, привабливою як особистість.

44.           Я честолюбний. Небайдужий до успіхів, похвали. У тому, що я вважаю важливим, мені треба бути серед найкращих.

45.           У процесі навчання, роботи я ні в чому не можу виявити себе, продемон­струвати свої здібності, свою індивідуальність, своє «Я».

46.           Я відчуваю зневагу до себе зараз.

47.           Буває, що я поширюю плітки.

48.           Буває, що я говорю про речі, на яких зовсім не розуміюся.

49.           Інколи я люблю вихвалятися.

50.           У мене бувають такі думки, якими я ні з ким не хотів би поділитися.

51.           Я діяльний, енергійний, ініціативний.

52.           Загалом я ставлюся до себе добре, яким би я не був.

53.           Коли у мене псуються стосунки з кимось із однолітків, мені неприємно, що про це стане відомо всім.

54.           Я довго не можу прийняти рішення, а потім сумніваюсь у його правиль­ності.

55.           Я наполегливий, напористий. Мені завжди важливо наполягти на своєму.

56.           Я незадоволений собою.

57.           Я в якійсь розгубленості, все переплелося, змішалося в мене.

58.           Я невдаха. Мені просто в усьому не щастить.

59.           Я приємна, симпатична, приваблива людина.

60.           Я, може, й не дуже гарний (-а) собою, але подобаюся дівчатам (хлопцям) як людина і як особистість.

61.           Я зневажливо ставлюся до будь-якого спілкування з дівчатами (жінками).

62.           Я зневажливо ставлюся до будь-якого спілкування з хлопцями (чолові­ками).

63.           У мене легко і спокійно на душі, немає нічого, що сильно хвилювало б мене.

64.           Я вмію наполегливо працювати, якщо це потрібно.

65.           Я часто буваю стривожений, стурбований, напружений і на заняттях (на роботі), і в спілкуванні.

66.           Щоб змусити мене щось зробити, треба як слід наполягти - і я поступлю­ся, зламаюся.

67.           Я відчуваю, що змінююсь, росту, дорослішаю. Мої відчуття стають більш зрілими.

68.           Я вважаю себе розумним, таким, що вміє розважливо аналізувати й оціню­вати себе та інших.

69.           Я відчуваю невпевненість у собі майже завжди і в усьому.

70.           Я часто змушений захищати себе, шукати виправдання і обгрунтування своїх вчинків.

71.           Я прагну покладатися на власні сили, не розраховуючи на чиюсь допо­могу завжди і в усьому.

72.           Я відрізняюся від інших людей.

73.           Я не поважаю себе.

74.           Я безнадійний. Приймаю рішення і тут же їх порушую. Зневажаю своє безсилля, а вдіяти із собою нічого не можу. В мене немає волі і немає бажання її виробити.

75.           Мені все зрозуміло в собі. Я добре себе розумію.

76.           Я товариська і відверта людина, легко сходжуся з навколишніми.

77.           Я не дуже надійний. На мене не в усьому можна покластися.

78.           Мені здається, що в колективі мене недостатньо поважають.

79.           Мої сили і здібності цілком відповідають тим цілям, які я ставлю перед собою.

80.           Мої думки занадто займає особиста сфера, яка може серйозно вплинути на мої успіхи у навчанні, роботі.

«Ключ»

Шкала об'єктивності (відвертості відповідей): відповіді «так» на твер­дження 17, 18, 19, 20, відповіді «ні» на твердження 49, 50, 51, 52. Якщо збіглося більше половини відповідей, то всі інші результати потребують певного ко­ригування щодо відвертості відповідей з боку тестованого.

Шкала адаптованості: ствердні відповіді на запитання

1, 2, 5, 6, 9, 10, 13, 14, 21, 22, 25, 26, 29, 30, 33, 34, 37, 38, 41, 42, 45, 46, 53, 54, 57, 58, 61, 62, 65, 66, 69, 70, 73,74, 77, 78, 81.

Шкала дезадаптованості: ствердні відповіді на запитання

3, 4, 7, 8, 11, 12, 15, 16, 23, 24, 27, 28, 31, 32, 35, 36, 39, 40, 43, 44, 47, 48, 55, 56, 59, 60, 63, 64, 67, 68,71, 72, 75, 76, 79, 80, 82.

Загальний показник адаптованості визначається відношенням суми стверд­них відповідей за шкалою адаптованості до суми ствердних відповідей за шкалою дезадаптованості. Що вище отриманий коефіцієнт, то вище рівень соціально-психологічної адаптованості індивіда.

Визначити особливості соціально-психологічної дезадаптованості (причини, що зумовлюють найгостріші форми переживання) можна за допомогою додат­кової шкали, побудованої за принципом незакінчених речень. Отримані в резуль­таті матеріали здебільшого дають якісну інформацію, опрацювання якої досить складне. Тому використовувати її доцільно насамперед для самоаналізу.

Додаткова шкала питальника К. Роджерса

Інструкція

Вам треба, прочитавши уважно запропоновані речення, закінчи­ти їх таким чином, щоб вони були логічно завершеними. Безумовно, закінчен­ня має стосуватися вас, ваших типових проявів і звичок.

1.                Я відчуваю внутрішню незручність і ніяковість, коли спілкуюся з людьми, у тому числі з однокурсниками (колегами по роботі). Це відбувається тому, що...

2.                Я полюбляю змагання: дух суперництва, боротьби. Прагну бути одним з найкращих у...

3.                Я багато в чому живу поглядами, правилами і переконаннями моїх од­нолітків (людей мого покоління). Проте не поділяю поглядів і переконань щодо...

4.                Я люблю мріяти - іноді навіть удень. Це може бути безпосередньо на заняттях (під час праці): я відволікаюсь, і мені важко повернутися від мрії до реальності. Найчастіше я мрію...

5.                У мене часто псується настрій: раптом охоплює глибокий смуток, нудьга. Найчастіше це буває...

6.                Мене не дуже хвилює все, що стосується інших. Я занурений у свої інтереси, турботи. Мені нецікаво брати участь у колективних заходах, тому що...

7.                Якщо я перебуваю серед великої кількості людей, мені буває самотньо, тому що...

8.                Я непоступливий і неподатливий. Таких, як я, називають упертими людь­ми. Проте я можу бути поступливим, якщо...

9.                Я критичний до всіх, хто мене оточує, - до однокурсників, педагогів, людей взагалі - і засуджую їх переважно за ...

10.           Я часто відчуваю провину перед людьми, з якими спілкуюся вдома, у школі, в інституті, на роботі. Найчастіше це буває після...

11.           Розізлившись, я нерідко втрачаю самовладання. Тоді я, як правило, ...

12.           Я часто відчуваю себе ображеним. Головна причина ...

13.           Я відчуваю внутрішню перевагу перед іншими людьми в ...

14.           Мене постійно цікавить і непокоїть, що думають про мене ті, хто мене оточує, передусім...

15.           У мене завжди вистачає сил зустрітися в обличчя з труднощами чи складними ситуаціями. Найчастіше я...

16.           Я за вдачею ватажок і вмію впливати на інших. Особливо мені подо­бається...

17.           Я м'який, поступливий у стосунках з іншими. Особливо легко мені...

18.           Відчуття скутості, власної несвободи виникають у мене, коли...

Результати роботи над додатковою шкалою можна використати для органі­зації колективного обговорення. З цією метою всі члени групи пишуть свої варіанти відповідей (кожну на окремому аркуші) і потім, не підписуючись, складають разом з іншими відповідно до номера. Отримані матеріали дають достатню інформацію для групової дискусії. Можна обговорити такі аспекти, як домінуючі тенденції в групі та їх вплив на самосприйняття осіб з різними проявами дезадаптації. Успіх обговорення залежатиме від гнучкості виклада­ча, його вміння орієнтуватися в ситуації. Наприклад, може виявитися, що на твердження 16 не отримано жодної ствердної відповіді. Тоді аналіз здійснюється у такому напрямі: життя групи, в якій ніхто не вважає себе лідером, причини такого становища, що заважає визначенню лідерів тощо. Якщо «ватажком» відчуває себе більшість, аналіз слід спрямувати на те, як це впливає на стан тих членів групи, які недостатньо адаптовані до соціального середовища. Доціль­но обговорити співвідношення зовнішніх і внутрішніх чинників, які зумовлю­ють адаптованість і неадаптованість окремих індивідів, способи подолання неадаптованості або пов'язаних з нею переживань.